разум прилагательные к слову
Какие прилагательные подобрать к слову «разум»?
Разум
Пробка
Консервная, бутылочная и
К слову «склад» можно подобрать ряд прилагательных, способных охарактеризовать данное помещение по ряду признаков.
Какой может быть склад?
Просторный, тесный, высокий, низкий, широкий, узкий.
Близлежащий, дальний (удаленный).
Деревянный, железный, кирпичный.
Добротный, хлипкий, удобный, оборудованный, пустой, заполненный.
Продовольственный, промышленный, сельскохозяйственный и т.д.
В первую очередь говоря о трассе, мы думает об автомобильной дороге, поэтому трасса бывает: главная, федеральная, республиканская, скоростная, автомобильная, широкая/узкая, длинная/короткая, прямая/извилистая, безопасная, гоночная, современная, оживленная, свободная, закрытая, асфальтированная, отремонтированная, обледеневшая, кольцевая.
А также трасса: воздушная, горнолыжная, саночная, сложная, опасная, газопроводная, железнодорожная.
Символ может быть религиозным, литературным, культурным, олимпийским, математическим, спортивным, культурным, историческим, масштабным, экологическим, экстремистским, военным, патриотическим, музыкальным.
Значение слова «разум»
1. Познавательная деятельность человека, способность логически и творчески мыслить. Да здравствуют музы, да здравствует разум! Пушкин, Вакхическая песня. Без разума открытия и изобретения были бы так же невозможны, как невозможны они были до появления на земле человека. Плеханов, К вопросу о развитии монистического взгляда на историю.
Источник (печатная версия): Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер. — М.: Рус. яз.; Полиграфресурсы, 1999; (электронная версия): Фундаментальная электронная библиотека
РА’ЗУМ, а, м. 1. только ед. Высшая ступень познавательной деятельности человека, способность логически мыслить, постигая смысл и связь явлений, уяснять законы развития мира, общества и сознательно находить целесообразные способы их преобразования. Человек наделен разумом. Животные лишены разума. Да здравствуют музы, да здравствует разум! Пушкин. || Сознание чего-н., взгляды, как результат определенного миропонимания. Кипит наш разум возмущенный и в смертный бой вести готов («Интернационал»). Действовать в согласии с разумом. 2. только ед. Ум, интеллект, в противоп. чувству. Разбиты все привязанности, разум вступил в свои права. Некрасов. 3. Смысл, идейное содержание, значение чего-н. [перевод. фр. raison] (книжн. устар). Р. слова. Р. закона. Р. истории. ◊
Источник: «Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935-1940); (электронная версия): Фундаментальная электронная библиотека
ра́зум
1. способность мыслить ◆ Человек обладает разумом. ◆ Сердце так билось, что в голове больно было, и разум мой помутился. Ф. М. Достоевский, «Белые ночи», 1848 г.
2. степень развития ума, сообразительность ◆ Там вам школа; там только наберётесь разуму. Н. В. Гоголь, «Тарас Бульба», 1835–1841 г. ◆ Извините, ваше сиятельство, я сужу по своему слабому разуму. Н. В. Гоголь, «Мёртвые души», 1842 г.
Фразеологизмы и устойчивые сочетания
Делаем Карту слов лучше вместе
Привет! Меня зовут Лампобот, я компьютерная программа, которая помогает делать Карту слов. Я отлично умею считать, но пока плохо понимаю, как устроен ваш мир. Помоги мне разобраться!
Спасибо! Я стал чуточку лучше понимать мир эмоций.
Вопрос: ввязывать — это что-то нейтральное, положительное или отрицательное?
Разум прилагательные к слову
Смотреть больше слов в « Словаре эпитетов »
Смотреть что такое УМ в других словарях:
I. В процессах сложившегося сознания самонаблюдение различает три основных группы явлений: 1) восприятия и их интеллектуальную переработку, 2) изменени. смотреть
ум м. 1) а) Мыслительная способность, лежащая в основе сознательной деятельности. б) Большая проницательность, незаурядный и тонкий разум. в) Определенный склад мышления, особенности миропонимания. г) разг. Здравый смысл, определяющий разумное поведение (в противоположность чувству). 2) Сознание, рассудок.
ум м.mind; brains pl. разг.; (разум) wit, intellect человек большого ума — man* of great intellect; very clever man* ♢ в своём, в здравом уме — in one. смотреть
Бить в ум кому. Пск. Быть лёгким, доступным для усвоения. СПП 2001, 75.Брать в ум что. 1. Прост. Запоминать, заучивать что-л. БМС 1998, 585; ПОС, 2, 15. смотреть
100 Ум — умъ, умь (5) 1. Способность мыслить: Почнемъ же, братіе, повѣсть сію отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря, иже истягну умь крѣпостію св. смотреть
ум сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? ума́, чему? уму́, (вижу) что? у́м, чем? умо́м, о чём? об уме́; мн. что? умы́, (нет) чего? умо. смотреть
УМ, а́, ч.Те саме, що ро́зум.Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Т. Шевченко);Висок. смотреть
ум сущ.муж.неод. (117)ед.им.Но если так: ум с сердцем не в ладу.ГоУ 1.7.Пофилософствуй, ум вскружитсяГоУ 2.1.чин, В науки он вперит ум, алчущий познани. смотреть
-а́, м. 1.Познавательная и мыслительная способность человека, способность логически мыслить.Природный ум. □ Гаврилыча поражал необыкновенный ум ребенк. смотреть
УМ, а́, ч. Те саме, що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II, 1963, 386); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури — от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Рильський, IX, 1962, 15); Соціалізм, про який мріяли кращі уми людства і неминучість якого провістили основоположники марксизму, став v нашій країні реальною дійсністю (Ком. Укр., 3, 1965, 25). ◊ Бра́ти на ум див. бра́ти; Вижива́ти (ви́жити) з ума́ — те саме, що Вижива́ти (ви́жити) з ро́зуму (див. вижива́ти). Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. — Старий став — з ума вижив… (Мирний, IV, 1955, 230); Як не кричав Софрон, Митрич таки переконав людей, що.. треба заходжуватись біля перебудови, а Софрон уже вижив із ума (Панч, II, 1956, 77); Добира́ти (добра́ти) ума́ див. добира́ти; Дово́дити (довести́) до ума́ див. дово́дити; За́днім умо́м жи́ти див. за́дній; Зви́хнутий умо́м (з ума́) див. зви́хнений; Звихну́тися умо́м (з ума́) див. звихну́тися; Зво́дити (звести́) з ума́ див. зво́дити; З ума́ не схо́дити (не йти і т. ін.) — те саме, що Не схо́дити (не вихо́дити, не йти і т. ін.) з ду́мки (див. ду́мка). Мені він усе з ума не сходить, все перед очима (Мирний, І, 1954, 81); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками — важко й солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше (Вовчок, І, 1955, 353); Набира́тися (набра́тися) ума́ (уму́-ро́зуму) — те саме, що Набира́тися (набра́тися) ро́зуму (уму́-ро́зуму) (див. набира́тися). — Хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 104); — Нам треба хати-читальні, щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Речм., Весн. грози, 1961, 201); Читати Горького, слухати Горького — уму-розуму набиратись! (Ком. Укр., 3, 1968, 80); Наво́дити (навести́) на ум див. наво́дити; Навча́ти (вчи́ти, навчи́ти) уму́-ро́зуму — учити поводитися, діяти розумно, відповідно до усталених правил, звичаїв. Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Григ., Вибр., 1959, 113); — Може й навчать його [Юрка] там уму-розуму (Козл., Ю. Крук, 1957, 412); На умі́ — на думці, у думках. — Вона має щось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться? (Н.-Лев., VI, 1966, 19); [Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця — і за те я його люблю! (Кроп., І, 1958, 74); — Я, Семене, людина проста. У мене що на умі, те й на язиці. Може, це й не подобається кому, я не знаю (Хотк., І, 1966, 123); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі… (Гончар, Тронка, 1963, 18); На ум кла́сти — запам’ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Гл., Вибр., 1957, 203); Не ва́шого (твого́, його́ і т. ін.) ума́ ді́ло див. ді́ло; Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось, займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Кв.-Осн., II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам’ятовується, не сприймається щось; [Не] при [своє́му] умі́ — те саме, що [Не] при [своє́му] ро́зумі (див. ро́зум). Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров’я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі (Вовчок, І, 1955, 84); Завданням його життя було — знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з грошима і т. ін. (Хотк., II, 1966, 163); Неспо́вна́ (не по́вно) ума́ — те саме, що Неспо́вна́ ро́зуму (див. неспо́вна́). — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була. — І справді, — вхопився пан за те слово, — не повно в неї ума було! (Вовчок, І, 1955, 130); Прикида́ти (прики́нути) в умі́ див. прикида́ти; Прихо́дити на ум див. прихо́дити; Ріша́тися (ріши́тися) ума́ див. ріша́тися; Свої́м (чужи́м) умо́м жи́ти — те саме, що Свої́м (чужи́м) ро́зумом жи́ти (див. ро́зум). — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум. — І складно й жалібно. Хто це тобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїм умом живу (Гончар, II, 1959, 55); Собі́ на умі́ хто — хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Він показав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі… (Бойч., Молодість, 1949, 201); Спада́ти (спа́сти, сплива́ти, сплисти́, спливти́, схо́дити, збрести́) на ум — з’являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Кв.-Осн., II, 1956, 42); Чогось мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Н.-Лев., VI, 1966, 97); Схо́дити (зійти́) з ума́ див. схо́дити; Трима́ти в умі́ див. трима́ти; Узя́ти на ум див. узя́ти; Узя́тися за ум — те саме, що Узя́тися за ро́зум (див. ро́зум); Ума́ виві́дувати (ви́відати) у кого, заст. — намагатися дізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т. ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Барв., Опов. 1902, 388); Ума́ не зібра́ти; Ума́ не прикла́сти: а) не дати собі ради, не могти вирішити щось. Радились люди. що їм у такій біді робити? Радяться і ума не зберуть (Кв.-Осн., II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу (Укр.. присл. 1963, 43); б) не могти здогадатися, зрозуміти; Ума́ пала́та див. пала́та; Ум відста́рів див. відста́ріти; Ум за ро́зум захо́дить (зайшо́в) у кого — втрачається здатність розумно, тверезо мислити, діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (Н.-Лев., IV, 1956, 234); Умо́м зно́сити (знести́) див. зно́сити. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 435. смотреть